ХУТІР МЛИНОК
На північ від Веприка (на відстані 3 км) на березі річки Кирші знаходиться хутір Млинок. Це давньоруське поселення. Колись на хуторі знаходився великий водяний млин, який обслуговував навколишні села, саме він і дав назву цьому місцю.
Біля хутора, в лісі, знаходиться одне з найбільших городищ Київщини. Воно розташоване у важкодоступному місці і колись було оточене височезним земляним валом і глибоким ровом. Городище знаходиться в місці впадіння річки Кирші і Ірпінь. З 1974 року, велика експедиція інституту археології під керівництвом М.Кучери розпочала дослідження Змієвих валів, яке тривало до 1985 року. М.Кучарою виділені овальні укріплення скіфського періоду на хуторі Млинок, у селі Веприк. Своїм дослідженням він довів, що вони датуються VI ст. до н.е.
На чудових просторах між селами Веприк та Дідовщина розташований хутір Млинок. Біля мальовничого ставка, який межує з річкою Киршею, колосяться поля, поруч тече неспокійний Ірпінь, на березі якого розіслався килим пахучих квітів. Хутір цей невеликий всього 30 дворів. Заснований він більше 200 років тому, коли польський пан Хаєцький збудував млин над ставом. Тут мололи зерно з Веприка, Дідовщини, Скригалівки, Федорівки і навіть з сусідніх районів.
До революції млин належав багатіям, Радянська влада передала його у розпорядження колективного господарства. Тепер коли помол проводиться електроенергією необхідність в старому млину відпала. Він став своєрідним пам'ятником, який нагадує давню історію.
Багато про цей хутір легенд.
- Хутір Млинок, - з розповідей старожилів був у далекому минулому городищем заселеним нащадків слов'ян, це підтверджують археологічні розкопки, які були проведені інститутом археології Академії наук УРСР в 1928 році. При розкопках знайдено чимало предметів та знарядь праці, що використовувалися в старовинні часи. Тепер багато з цих знахідок зберігаються у Веприцькій школі.
- Старі люди твердять, що на хуторі йшли бої різними племенами, посеред хутора невідомо ким і коли було поставлено дубовий хрест заввишки 6 метрів, який стоїть і понині, кажуть тут поховано якогось хороброго воєводу далеких часів.
Під час Великої вітчизняної війни на старому млині мололи зерно партизани, мужня боротьба партизан не забута, пам'ять про неї зберігають старожили і підростаюче покоління.
Веприк — дуже стародавнє село біля Фастова, на частині місця якого та хутора Млинок в сиву давнину було укріплене поселення-городище. У літописах згадується, як «урочище Веприн», що своєю назвою зобов'язане великій кількості вепрів у цьому краї на той час, на яких полювали києво-руські князі (хоча в селі старожили розповідають також легенду про міфічного козака Вепра, що першим у козацькі часи облюбував це місце).
У книзі історика Павла Клепатського «Очерки по истории Киевской земли. Литовский период» зазначається, що близько 1455 р. київський князь Олелько Володимирович своєму вірному слузі О. Сохновичу подарував помістя, до складу якого поряд з іншими входили «селисче Белки, селисче Мохнач, селисче Веприки, селисче Островы над Ирпенем и Унавою», що засвідчує факт існування села у 15 столітті.
Могила українського композитора Кирила Стеценка у с. Веприк
У 1918 році у селі Веприк почала діяти «Просвіта» на чолі з викладачем М. Артасевичем.
У селі є дерев'яна церква Св. Параскеви. Вона нова, але збудована на старому цегляному фундаменті. При її будівництві намагалися відтворити зовнішній вигляд храму-попередника (1856), в якій колись проводив богослужіння Кирило Стеценко
Герб села - перетнутий щит на блакить і зелень. На лазуровому полі зображена ліра в пам'ять композитора Кирила Стеценка, над нею срібний хрест. На зеленому полі зображений срібний рушник з червоним орнаментом.
Прапор села - квадратне полотнище з двох рівних горизонтальних смуг, синьою і зеленою. На синій смузі зображена золота ліра (в пам'ять композитора Кирила Стеценка) та срібний хрест.
